Ти розповідаєш другові, як учора минув день у крамниці. Він відчинив, на тобі були рахунки, а вони всі пішли раніше. Троє людей, три дії. Палестинською кожна з них це те саме маленьке дієслово з різними закінченнями, і саме закінчення рухає весь минулий час.
Візьми , "він написав". Це найпростіша форма, яка існує, без нічого в кінці. Додай короткий хвостик, і ти змінюєш того, хто писав. katabt, я написав(-ла). katabat, вона написала. katabu, вони написали. Виконавець живе в закінченні, тож окреме слово для того, хто це зробив, майже не потрібне.
Збудуймо все це по одній особі.
Форма "він" це твоя стартова цеглина
Кожне дієслово минулого часу виростає з однієї форми: "він це зробив". (він написав), (він заплатив), (він відчинив). Три приголосні, між ними голосні a, жодного закінчення. Саме цю форму знайдеш у будь-якому списку слів, і з неї стартують усі інші особи.
У теперішньому часі немає дієслова "бути", тож просте речення в теперішньому може взагалі обійтися без дієслова (про це гайд немає слова "є"). Коли дієслово в теперішньому таки є, воно має b- на початку (більше в гайді палестинська арабська проти MSA). Минулий час відкидає b- і працює повністю на закінченнях, які ти зараз вивчиш.
Тож спершу добре засвой форму "він". Усе інше це ця основа плюс хвостик.
-t робить "я" (і "ти")
Прикрути -t до кінця, і "він" стає "я". перетворюється на katabt (я написав(-ла)). перетворюється на dafa3t (я заплатив(-ла)). Можна поставити спереду ana, але це рідко потрібно. -t уже каже, що мова про тебе.
Тепер частина, на якій спотикаються. "Ти", коли звертаєшся до чоловіка, бере точно таке саме -t. Тож katabt означає і "я написав(-ла)", і "ти написав", звучить однаково. Розрізняєш їх із контексту або із займенника, якщо його залишити. До жінки додаєш маленьке -ti:
- katabt: я написав(-ла), або ти написав (до чоловіка)
- katabti: ти написала (до жінки)
Дивно, що "я" і "ти" мають спільне закінчення. Звикаєш до цього швидко, бо з розмови зазвичай очевидно, хто є хто.
"Вона" отримує -at
Для "вона" хвостик -at. стає katabat (вона написала), стає dafa3at (вона заплатила). Легко й швидко, просто чіпляєш його. На цю форму спиратимешся часто, бо половина будь-якої історії це "вона сказала те, вона зробила се".
"Ми" це -na, "вони" це -u
Ще два закінчення, і в тебе майже весь набір. -na це "ми", -u це "вони".
- katabna: ми написали
- katabu: вони написали
Для "ви" (кілька людей) закінчення -tu: katabtu (ви написали). Зверни увагу на різницю між цим і "вони", це лише одна літера. katabtu це ви, katabu це вони.
Ось повний набір, одне дієслово від початку до кінця. Прочитай окремо правий стовпчик, і перед тобою вся система:
| хто | минулий час від katab | закінчення |
|---|---|---|
| я | katabt | -t |
| ти (до чоловіка) | katabt | -t |
| ти (до жінки) | katabti | -ti |
| він | немає | |
| вона | katabat | -at |
| ми | katabna | -na |
| ви (множина) | katabtu | -tu |
| вони | katabu | -u |
Насправді закінчень шість, бо "я" і "ти (ч.)" мають одне спільне, а "він" не має жодного.
Закінченням байдуже, яке дієслово
Найкраще те, що ці хвостики ніколи не змінюються. Їм байдуже, що означає дієслово. Візьми (він заплатив) і проведи через ті самі місця:
- dafa3t: я заплатив(-ла)
- dafa3ti: ти заплатила (до жінки)
- dafa3at: вона заплатила
- dafa3na: ми заплатили
- dafa3tu: ви заплатили
- dafa3u: вони заплатили
Ті самі шість хвостиків, нова основа. (він відчинив) працює так само: fata7t (я відчинив(-ла)), fata7u (вони відчинили). Вивчи закінчення один раз, і зможеш проганяти через них сотні правильних трилітерних дієслів, не вивчаючи нічого нового.
Займенник можна відкинути
Оскільки закінчення вже називає того, хто діяв, окремий займенник необов'язковий, і здебільшого його пропускають. dafa3na саме по собі це повне "ми заплатили". i7na спереду не потрібне. Те саме з katabat: -at уже вказує на "вона".
Займенник ти все одно почуєш, коли на ньому хочуть зробити наголос, як-от ana dafa3t, mish inte (заплатив я, не ти). Але в простих твердженнях дієслово саме несе виконавця. Це одна з головних причин, чому палестинські речення виходять такими короткими.
ma...sh: сказати, що цього не сталося
Щоб зробити будь-яку з цих форм заперечною, загорни дієслово в ma...sh. Постав ma спереду і -sh ззаду, а дієслово сидить посередині. katabt (я написав(-ла)) стає ma katabtish (я не написав(-ла)). Маленьке i перед -sh це просто допоміжний голосний, вставлений, щоб скупчення приголосних можна було вимовити (більше про це в гайді допоміжний голосний).
- ma katabtish: я не написав(-ла)
- ma katabsh: він не написав
- ma katabuush: вони не написали
- ma dafa3sh: він не заплатив
Ця обгортка ma...sh тільки для дієслів. Інше "не", mish, для речень, у яких немає дієслова (mish hown, не тут). Не плутай їх: дієслово минулого часу завжди бере сендвіч ma...sh.
Тож коли під'їжджає serveece, а твій друг усміхається і каже ma dafa3sh, ти точно знаєш, хто платить за проїзд. Він. Про це сказало закінчення, а ще обгортка.