Попроси хліба в пекарні в Наблусі. Слово khubez, і найперший звук у ньому, той легкий шерхіт перед рештою слова, тобі знайомий: це українське х. Зі словом ghada, обід, трохи складніше. Дві арабські літери, خ і غ, обидві утворюються в глибині рота. Англомовним учням вони даються важко, а в тебе фора: перший звук ти вимовляєш щодня, а другий є його дзвінкою парою. Треба лише знати, куди цілитися.
Це пара
kh (خ) і gh (غ) утворюються в тому самому місці, зовсім позаду, там, де рот переходить у горло. Відрізняє їх лише голос.
Під час kh голосові зв'язки мовчать. Ти проштовхуєш повітря крізь вузьку щілину, і воно виходить сухим шерхотом, як k, що шипить замість того, щоб лускати. Під час gh ти вмикаєш голос, і той самий шерхіт пом'якшується до гаркавлення.
Спробуй, поклавши руку на горло. Скажи kh: нічого не вібрує. Перейди на gh, і відчуєш, як з'являється дзижчання. Це той самий трюк "голос вимкнено, голос увімкнено", що й у парах с і з або ш і ж. Положення рота однакове, різниця тільки в голосі.
Одне варто прояснити одразу. Ці двоє сидять вище й ближче до рота, ніж глибокі горлові звуки 7 і 3, яких усі бояться. kh і gh м'якші, і в багатьох європейських мовах вони вже є, в українській теж є принаймні kh.
kh: сухий шерхіт
kh ти знаєш: це х у словах "хліб", "дах", "хата". Поклади язик туди, де він стоїть для k, і замість того, щоб дати повітрю вибухнути, залиш щілину трохи відкритою і пусти його крізь неї з шипінням. Арабське х буває трохи глибшим і шорсткішим за звичне українське, тож можеш злегка відсунути його назад.
Він трапляється постійно:
- : брат (а ще те "ах", що в тебе вилітає, коли б'єшся пальцем ноги об шафу)
- khubez: хліб
- khaal: дядько, мамин брат
- : кухня
- : усе, досить, годі
Він буває на початку слова (khubez), сховався в середині (maTbakh), а ще ти кажеш його щоранку в Sabaa7 il-. Він же є в слові "мій брат", , у якого є кілька особливостей.
gh: дзвінкий родич
Тепер увімкни голос. gh у ghada майже точно збігається з французьким r, яке парижанин каже в "Paris" чи "rue". Це не українське г: українське г утворюється ще глибше, у самій гортані, і звучить як легкий видих. gh сидить там само, де х, тільки з голосом. М'яке гаркавлення, як коли полощеш горло в стоматолога. Уяви kh із заведеним двигуном.
- ghada: обід
- shughul: робота (цей допоміжний голосний тут не випадково)
- : дорогий
- : інший
- ghurfe: кімната
- maghreb: сутінки, ранній вечір
- : мова
Не дай їм злитися
Дві пастки, по одній на кожен звук.
Перша: загубити шерхіт у kh і вимовити просте k. Скажеш так khaal (дядько), і вийде "kaal", тобто нічого. Усе слово летить шкереберть.
Друга: затвердити gh до ґ, і ghada стане "gada". А якщо вимовиш його як українське г, вийде щось на кшталт "hada", теж не те. У літературній арабській твердого g немає взагалі. Від сільських мешканців і бедуїнів ти почуєш g, але це їхня версія q (qaaf), а не gh. Візьмеш його тут, і в тебе в руках зовсім інший звук.
Обидві проблеми лікуються однаково: повітря має рухатися. k і ґ перекривають потік повітря і вибухають. kh і gh ніколи не закриваються до кінця. Залиш щілину відкритою, і хай шурхотить.
Поруч для порівняння
| Літера | Запис | Голос | Найближче в інших мовах | Слово |
|---|---|---|---|---|
| خ | kh | вимкнений | українське х у "хліб", німецьке Bach | khubez |
| غ | gh | увімкнений | французьке r у "Paris" | ghada |
Вимов верхній, додай голос, і нижній вийде сам. Оце й усе, що їх пов'язує.
Це одна літера
Ми пишемо їх двома латинськими літерами, але в арабській кожен із них одна літера, خ і غ. h тут не окремий звук, який треба додати в кінці. Не кажи "k, h" чи "g, h" парочкою. kh це один шерхіт від початку до кінця, gh одне гаркавлення. Система запису Tfaddalu робить так із невеликим набором пар, sh, th, dh, gh, kh, і кожна з них це одна арабська літера у двох латинських.
Тепер разом
Скажи , "мій брат зайнятий", і обидва звуки підуть один за одним: спершу тихий шерхіт, потім дзвінкий. Вимовиш їх чисто, і зможеш замовити khubez і ghada за будь-яким прилавком у Рамаллі, і ніхто по той бік не скривиться.