Ти біля кіоску з фалафелем у Наблусі, хочеш чотири сендвічі, а жестами далеко не заїдеш. Рятує одне слово. Числа від одного до десяти це перша арабська, яку більшість учнів справді вимовляє вголос день у день, розраховуючись біля кіоску чи рахуючи місця в serveece.
Ось увесь набір, плюс кілька місць, де язик зісковзує.
Від одного до десяти
| # | Палестинська |
|---|---|
| 1 | |
| 2 | |
| 3 | |
| 4 | |
| 5 | |
| 6 | |
| 7 | |
| 8 | |
| 9 | |
| 10 |
Це голі форми. Ті, якими рахуєш на пальцях, диктуєш номер телефону чи відповідаєш на "скільки?", коли нічого не додано. Постав за ними іменник, і деякі з них скорочуються. До цього ми ще дійдемо.
Звуки, на яких спотикаються
Чотири з десяти мають ' просто посередині: , , , . Цей апостроф позначає ' (айн), стиснення глибоко в горлі. Скажи і одне за одним, і відчуєш, що заминка обидва рази припадає на те саме місце. У нашій мові нічого схожого немає, тож якийсь час цей звук буде незграбним. Не перетворюй його на різку зупинку, але й не викидай. Без нього одне слово може стати іншим.
починається з kh, шерхоту з глибини рота. Це звичайне українське х, тож тут тобі пощастило.
має велике H, придихове h, виштовхнуте з горла, важче за англійське h у "hello".
А починається з двох приголосних упритул, t і n, без голосного попереду. Хочеться вставити маленьке "i" і сказати "tineen". Не піддавайся. Починай одразу з t.
Одна дрібниця щодо : тримай подвоєне t на мить довше, ніж здається природним. Довгий приголосний тут справді працює, а з коротким слово звучить як інше.
Лічба справжніх речей
Від трьох до десяти числа поводяться чемно, поки не з'являється іменник. Тоді вони втрачають останній склад, а те, що рахуєш, стає множиною.
| Окремо | З предметом |
|---|---|
| : три стільці | |
| : чотири ключі | |
| : п'ять хвилин | |
| : шість книжок | |
| : сім дівчат | |
| : вісім братів | |
| : дев'ятеро дітей | |
| : десять сестер |
Тож "п'ять хвилин" це , ніколи khamse daqaayeq. Повне khamse повертається, лише коли число стоїть саме.
Дні й місяці додають ще одну дрібницю. Між числом та іменником прослизає маленьке -t. Три дні це , п'ять днів . З місяцями так само, тож п'ять місяців звучить khamest ushhor. Чутимеш це постійно, бо кожен, хто розповідає, скільки щось тривало, сягає по цю форму.
"Два" вже сидить у слові
А це найцікавіше. Щоб сказати "два" чогось, по число зазвичай узагалі не тягнуться. Чіпляєш -een у кінець іменника, і готово.
Візьми walad, хлопчик. Двоє хлопчиків це . Bint, дівчинка, дає . Ktaab, книжка, дає . Це двоїна, риса, яку стара арабська зберегла, а більшість її родичів утратила. Жодного окремого "два" в реченні. Усю роботу робить закінчення.
Окреме число таки існує. Коли рахуєш на пальцях чи відповідаєш на "скільки?" без нічого, кажеш , або , якщо те, що рахують, жіночого роду. Але щойно приєднується іменник, береться за справу закінчення -een, і числівник відступає.
"Один" стоїть після слова
"Один" дивак з іншого кінця. Коли його справді кажуть поруч з іменником, воно стоїть після іменника, і стоїть із певною метою: один-єдиний, і не більше.
Один хлопчик це walad . Одна дівчинка це bint . Форма waaHad чоловічого роду, waHde жіночого. Здебільшого її взагалі пропускають, бо голий іменник в однині вже означає одну штуку. Додають її лише для наголосу, як-от коли замовлено одну каву, а офіціант приніс дві.
Коли переходиш за десять
За десяткою іменник тебе підловлює. Від одинадцяти й далі він повертається в однину, навіть коли число велике. Тридцять дітей це talateen walad, і walad стоїть в однині, хоча йдеться про тридцятьох. Двадцять чотири зошити це arba' u-'ishreen daftar, і daftar знову в однині. У старій англійській було щось схоже, на кшталт "forty year". Від одинадцяти до сотень це вже окремий гайд. Спершу добре засвой числа від одного до десяти, і біля кіоску з фалафелем усе вже під контролем.